Була колись, до Другої Світової, залізниця Миронівка – Канів – Золотоноша. Людей по ній возили, товари різні. Але під час війни було її зруйновано (Ліпляве – Канів – Миронівка) та й не відновлено. Була побудована гілка з Ліплявого до Канева в 70-80 роки (приблизно), але нічого з того не вийшло.
На вулиці був останній день літа, і вирішив я провести його якось цікаво. Давно мене манила залізниця на лівому березі, бачив я її востаннє близько 10 років тому, тому осідлавши свого двоколісного друга я вирушив туди.
До самого Канева з Ліплявого йде дві колії: одна стара до мосту, побудована ще в довоєнні часи (позначена на мапі червоним кольором), та інша, новіша, побудована вже за часів Канівської ГЕС (синій). Саме стан старої колії я і вирішив дослідити. Так і почалась моя подорож
До самої залізниці я їхав сподіваючись що вона буде хоч і закинута, але все таки буде. Але мене чекало розчарування.
Самої залізниці не залишилось. І судячи по заростях трави та стану шпал – рейки зняли як мінімум кілька років тому. Хто це був – невідомо. Та ясно одне – потяги сюди вже ходити не будуть.
Покатавшись біля складів коло самого Канева, я вирушив в сторону Ліплявого, періодично зупиняючись через кілометр-другий.
У селі почав шукати станцію. Пам’ятав те, що вона біля лісопилки (або лісопилка біля неї), але от де саме — хтозна. Тому просто повернув відразу до лісопилки, оскільки пам’ятав що там десь була колія. По пісчаній дорозі на велосипеді проїхати було важко, довелось котити велосипед поруч.
Нарешті після сотні метрів по піску я таки вийшов до місця яке пам’ятав. Рейки тут були не зкріплені між собою, в шпалах часто не було костилів. Звичайне, мабуть, діло для закинутої залізниці.
До мосту шлях від самої станції був розібраний повністю
Сама станція складається з трьох колій: однієї з пасажирською платформою та двох для вантажних потягів.
Станційні будови закинуті, вікна побиті, поли зірвані, дах знятий. Лише на невеликому сарайчику висять замки.
Пасажирська колія частково розібрана. Вантажна виглядає справною.
Тут стояв світлофор?
Далі біля залізниці була натоптана стежина, тому вирішив трохи проїхатись понад нею.
Дерев’яні шпали були перемотані товстою проволкою. Також через, приблизно, 3-10 метрів були встановлені бетонні шпали.
Взагалі було видно що тут відбувається якийсь рух
Біля насипу наткнувся на пам’ятник радянському письменнику Аркадію Гайдару, який загинув на цьому місці під час Другої Світової війни.
Далі йшов звичайний залізничний шлях
Наткнувся на не встановлені ще бетонні шпали. Просто лежать і все, ніби робочі зараз відлучились десь на відпочинок.
Так їдучи понад залізницею я виїхав на переїзд. Їхати так далі не було бажання та й часу, тож я попрямував додому.
Для довідки
Після спілкування з місцевими жителями взнав, що вантажний потяг ходить сюди один-два рази на місяць. Забирає деревину що накопичується на складі і відвозить на станцію в Золотоношу.
До самої станції в Ліплявому можна потрапити від залізничного переїзду біля церкви в центрі села. При поїздці з Канева це буде другий по рахунку. Мої блукання по лісі були простим результатом незнання місцевості.
Також була інформація, за часів Януковича, що планується відновити цю ділянку до самої Миронівки. Охочі можуть скористатись пошуком на сайті Укрзалізниці. Але зараз все стихло і що буде далі – невідомо
Автор: Руся Шніц
Прошу вибачення за “лежачі фото”. Це викликано технічними проблемами сайту.
Comments by berdsashel
Поїздка 05.11.2019
Було б прикро якщо зібралися б ...